Верба

Розлога вербо, чому ти мені
Миліша дуба, клена і берізки?
Чи не тому, що в роки ненависні
Моїх дідів сікли вербові різки

2 роки ago

Степ

Трави в’януть під млосною спекою,
Крутить вихор серпневий пил,
Осокори за даллю далекою
Підпирають в степу небосхил.

2 роки ago

Спасибі

Легко ніжність мою голубину збагнути,
ти сама, як святиню, її бережеш:
я сьогодні до тебе уже не прикутий
ланцюгами холодних безжалісних меж!

2 роки ago

З вікна

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин

2 роки ago

Осінній дисонанс

Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.

2 роки ago

Завірюха

Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!

3 роки ago

Верби й тополі, діброви й гаї…

Ваша краса, ваша врода нерушена,
Ваше буяння, сади,
Владно ввійшли в моє серце зворушене
Та й залишилися в нім назавжди.

3 роки ago

Цвіла ромашка в полі на межі…

Благословляла тихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе і не любив одну,
А лише як прикрасу для букета.

3 роки ago