Дитинство і юність з Симоненком: спогади Григорія Коломійця

Згадуючи свої перші дні студенства Василь Симоненко у своєму щоденнику зробив такий запис: «…Вечором кидався в постіль, втикався в подушку, кусав губи, щоб не плакати. Тепер невблаганно тягло в село. Хотілося кинути все, примчати додому і піти з Гришею збирати жолуді, ритися в осінньому листі, пекти в багатті картоплю і гонитися в кущах за дівчатами. А вечорами…Ех, осінні вечори на Полтавщині! Як я нудьгував за вами!».
Хто ж цей загадковий Гриша, який явно був справжнім другом відомого поета? Завдяки його доньці, Ірині Кортишко, ми зможемо дізнатися про їхнє дитинство.
foto_shkolaПовне ім’я вищезгаданого Гриші – Григорій Андрійович Коломієць. Народився і жив він у селі Горобії, що розташовані поблизу Біївців. Коли вони пасли корів, то з двох сіл були дві компанії і у кожній найменшими були Василь і Гриша. Там вони познайомились і почали дружити. Починаючи з 7 класу вони разом ходили 12 км у школу, а по дорозі додому Симоненко кликав друга погрітися в хату. Тож малий Григорій полежавши на печі потім до себе йшов вже сам. Василь теж ходив у гості до нього.
foto42Саме у шкільні роки вони найбільше дружили. У школі Симоненко вже давав свої вірші у дві газети “Молодь України” і “Сталінське плем’я”. Вже з дитинства він був патріотом, але у школі не був активістом. Наприклад, не допомагав Григорію із стінгазетою. Взагалі, вони були дуже різними: Василь був спокійним, тихим, добрим, не по роках дорослим, любив читати і писав вірші, а Гриша і інші були звичайними дітьми, вередували і пустували. Проте, обоє були добрими і інтелігентними хлопцями. А славнозвісні жолуді вони справді збирали – для колгоспу, саджали дуби…
foto44foto44-2
Василь інколи згадував у своїх творах про дівчину, яку забрав у нього з під носа друг. На це Григорій Андрійович тільки посміхнувся, а тому що ж там було насправді досі не відомо:) Проте, він розповів, що був бешкетником, тому і золоту медаль не отримав. А у школі був такий випадок: Гриша примітив у дівчинки Люби лист у кишені, тихесенько його поцупив і показав Василю. Той подивився і наказав покласти на місце, бо лист був від нього. Тож він поклав, а Люба так нічого і не помітила:)
Після закінчення школи Василь Симоненко і ще троє хлопців з їхнього класу поїхало вступати у Київ(КДУ ім.Т.Шевченка, тепер КНУ). Троє з 4 мали золоту медаль, крім Григорія. Всі крім Василя вступили на механіко-математичний факультет, а він на журфак. Проте, на перших курсах Василь і Григорій 2 роки жили разом у гуртожитку. Тільки Григорій проживав там нелегально і спати доводилось зсуваючи два ліжка разом з їхнім екс-однокласником Улитко.
foto43foto43-2Цікаво, в молодості пан Григорій не розумів віршів Василя, але в останнє десятиріччя змінив свою думку і зараз готовий підписатися під кожним словом. Також, Симоненко критикував Григорія за те, що той почав переходити на російську, але згодом це сталося повністю. А от про сварку Василя і Миколи Сома відомо, що той зробив в університетській газеті негативний матеріал про Симоненка (нібито той не поважає вітчизну і матір). Григорій показав це Василю і спитав в чім річ, але Симоненко сказав не звертати уваги. Згодом вони помирилися.

 

 

foto41foto41-2
Григорій Андрійович спілкувався з Симоненком до закінчення університету. Востаннє вони бачилися на останньому курсі під час зборів військової кафедри. Після цього вони більше не спілкувались. Сьогодні Григорію Коломійцю за 80, але він досі відчуває себе молодим і є головним науковим співробітником у НДІ “Гідроприлад”(свого часу був заступником гендиректора об’єднання «Славутич»). Він присвятив все життя роботі на галузь військової оборони нашої країни і хоч здоров’я вже не те, але прагне бути корисним у війні проти Росії. Тож бажаємо йому довгих літ й дякуємо за те, що поділився спогадами.

 

Іван Лендєл для vasylsymonenko.in.ua,
(за матеріалами Ірини Кортишко)

comments powered by HyperComments
3 роки ago