Початок студентства. Запис №7

Якось поруч зі мною сів Каліхевич. Я на нього дивився скоса — трішки не довіряв, трішки побоювався. Олесь був хлопець розумний і — головне — своєрідний. Навіть його лице, руки, походка, жести були незвичайними і трохи дивними. [Спочатку думав, що він «ламається». Тільки на третьому курсі я зрозумів його].
Заговорили про поезію. Я показав йому два свої вірші. Олесь одного похвалив, другого вилаяв. З цього і почалося зближення.
Дружба з ним дала мені багато хорошого. Говорили ми рідко, але, здається, завжди відверто. І скоро я полюбив Олеся — і за те, що йому подобалися мої вірші, і за критику, і за простецьку, трохи романтичну натуру.
Страшно подобалося, коли Олесь починав говорити про любов, про людей, коли навіть обвинувачував мене в неіснуючих гріхах.

comments powered by HyperComments
3 роки ago