Падіння трухлявої сцени

ПАДІННЯ ТРУХЛЯВОЇ СЦЕНИ
Драма-феєрія в двох діях і без епілогу

ДІЙОВІ ОСОБИ

Т р у х л я в а  с ц е н а.
Л а в а   на   к о с т и л я х.
С т і л е ц ь – і н в а л і д.

БЕЗДІЯЛЬНІ ОСОБИ

Голова сільської Ради Ю р и к  І в а н   П а н а с о в и ч.
Голова колгоспу Р у ж и ц ь к и й  С т а н і с л а в  Л е о н т і й о в и ч.

Діється в с. Баландино Кам’янського району.

Акт перший

Вечір. Клуб. Десь далеко лунає пісня.

Т р у х л я в а  с ц е н а. Ох-ох-ох. І коли вже вони на­співаються? Ще чого доброго на мене якийсь хор виде­реться, і так ледве дишу…
С т і л е ц ь – і н в а л і д. Тобі ще нічого. А от мені — ко­жен день трусися: хто на мене сяде? Добре, якщо піонер якийсь. А якщо тітка Марія вмоститься? Ой-ой-ой… (По­чинає скиглити.)
Л а в а  н а  к о с т и л я х. Та краще мені безчувственною дровиною бути, ніж оце так страждати. Кожна ж до­щечка в мені ниє. Порох з мене так і сиплеться… (Шкан­дибає по клубу, раз у раз натикаючись на своїх сестер-сиріт, що вже давно на ладан дишуть.)
Т р у х л я в а  с ц е н а. Т-с-с… Хтось іде… Лава на костилях. Ой, лишенько… (3 переляку падає і розвалюється на кілька кусків.)

У супроводі цього чарівного тріску в клуб велично входять тт. Юрик та Ружицький. Презирливо оглядають принишклий інвентар. Далі йде дует.

Ю р и к.

Не сумуйте, і бідні лави, і трухлява сцено, —
Я про вас, мої голубки,
Говорю щоденно.

Р у ж и ц ь к и й.

Ми про вас, голубки наші,
Все говоримо-таки,
Аж в обох нас заболіли від балачок язики.

Ю р и к  і  Р у ж и ц ь к и й (разом, з пафосом).

Будем клуб ремонтувати —
Заявляєм віч-на-віч,
Вас прийдеться всіх прибрати
Та й укинути у піч.
Нові лавки тут поставим,
Нову сцену возведем.
Вже не тільки язиками,
Але й пальцем ворухнем.

Від захоплення в трухлявої сцени аж дух захопило. Не в змозі пережити таку радісну звістку, вона з тріском і гуркотом падає на долівку, підійнявши хмару куряви. В цьому поросі лед­ве видніють силуети вищезгаданих співаків та чути їх недвозначне «А-а-пчхи!».

С т і л е ц ь – і н в а л і д. На здоров’я чхайте та про нас подбайте…

ЗАВІСА

Акт другий

Триває з квітня по цей час. Уламки трухлявої сце­ни лежать, припадаючи пилом. Лавки, які на ладан дишуть, падають і розвалюються по черзі й без черги. Стілець-інвалід старанно вивчає вибоїни в долівці. Веле­речиві тт. Юрик і Ружицький готуються до нових збо­рів, щоб напустити туману в очі обіцянками про ремонт клубу.
ЕПІЛОГ буде, якщо цю драму допоможуть довести до щасливої кінцівки працівники з Кам’янського рай­виконкому.
Примітка автора. Рекомендується ставити на сві­жому повітрі, не чекаючи, доки тт. Юрик і Ружицький перейдуть від слів до діла. Інакше прем’єра може про­валитися.
Не пізніше 1.08.1961

comments powered by HyperComments
3 роки ago