Головешка

goloveshkyКажуть, люди жили табунами,
Спали покотом в млі печер,
Цілувались при зорях ночами
На крутих узбережжях озер.

Говорили, що знали і вміли,
Не таїли своїх думок,
А на брилах поети невміло
За рядком карбували рядок.

І тоді лиш з’явилося горе
В небагату і щиру сім’ю,
Як полізли люди у нори,
І до того ж кожен в свою.

Найпаскудніший, підлий гаде!
Ти посіяв між нас брехню,
Як украв, вихаючи задом,
Головешку «свого» вогню,

Ти за кривду усю в одвіті,
Бо від тебе до наших пір
Стільки правд розвелося на світі,
Скільки лисячо-людських нір.

Ти живеш і до цього часу
У смердючій своїй норі,
Обпиваєшся пивом і квасом,
Виповзаєш на світ на зорі.

Будеш, мабуть, ще довго жити,
Але здохнеш нарешті ти,
Тільки треба з усього світу
Головешки докупи знести.

08.03.1959

comments powered by HyperComments
3 роки ago